Оксана Ковальчук третій рік торгувала пиріжками з візка навпроти школи №14 на Оболоні, коли до неї підійшов чоловік у синьому піджаку з планшетом у руках.
— Ковальчук Оксано Петрівно? Маю для вас погану новину.
Вона витерла долоні об фартух, поправила рушник на прилавку.
— Слухаю.
— Постановою міськради з першого вересня заборонена торгівля фастфудом у радіусі ста метрів від навчальних закладів. Ваш візок під заборону підпадає.
Оксана подивилась на школу. За парканом бігали діти — останній тиждень канікул. Вона годувала цим візком не тільки себе. Донька-студентка, мати з інсультом, кредит за холодильне обладнання, який ще виплачувати два роки.
— Хто це вирішив?
— Депутат Гнатюк ініціював, комісія проголосувала одноголосно.
Гнатюка вона знала. Того самого, який два тижні тому купував у неї пиріжок з м'ясом і хвалив, що смачніше, ніж у дружини вдома.
Увечері вона знайшла адресу депутатської приймальні на Троєщині і прийшла туди о восьмій ранку, коли двері ще не відчинили. Чекала годину. Гнатюк вийшов з машини — новенької, ще з тимчасовими номерами — і побачив жінку з термосом і контейнером пиріжків у руках.
— Пані Оксано? Ви ж… — він упізнав її не одразу, потім усміхнувся так, як усміхаються люди, що хочуть здаватися добрими. — Оце так зустріч.
— Я прийшла спитати, чим я вам заважала. Три роки стою на тому самому місці. Жодної скарги від батьків, жодного припису санстанції.
— Це не особисто до вас, Оксано Петрівно. Це турбота про здоров'я дітей. Фастфуд біля шкіл — загальнонаціональна проблема.
— У мене не фастфуд. У мене пиріжки з печі, тісто сама місю щоранку о п'ятій. Ви самі казали, що смачніше, ніж вдома.
Гнатюк сіпнув плечима, глянув на годинник.
— Закон є закон. Знайдете інше місце.
— Яке місце? Мій візок стоїть там, де є люди — батьки, які ведуть дітей до школи, вчителі. За сто метрів — пустир і гаражі. Туди ніхто не піде.
— Це вже не мій клопіт.
Вона простягнула йому контейнер.
— Візьміть. Останній раз пригощаю.
Він узяв контейнер, відкрив кришку — і замість пиріжків побачив вирізку з газети, яку вона знайшла напередодні ввечері в архіві районної бібліотеки: стаття трирічної давнини про те, як той самий Гнатюк, тоді ще власник мережі кав'ярень "Кава і Ко", програв тендер на встановлення торгових точок біля шкіл — програв саме тому візку Оксани, який виявився дешевшим і популярнішим серед батьківського комітету.
— Я довго думала, чому саме моя точка, а не сусідні ятки з шаурмою чи хот-догами, — сказала вона. — А потім згадала, що три роки тому програла вам тендер. Точніше, ви його програли мені.
Гнатюк зблід, спробував закрити кришку контейнера, ніби це могло щось приховати.
— Це не має стосунку до постанови.
— Може, й не має. А може, комісія проголосувала одноголосно, бо ви тепер депутат і вмієте домовлятися. Я не юрист і не буду з вами судитися — грошей нема, часу нема. Але я віднесу цю вирізку на місцевий телеканал, разом із фотографією вашого нового авто і чеком за нього, який мені показала моя сусідка — вона працює в салоні, де ви купували машину два місяці тому. Розкажу, скільки коштує депутатська зарплата і скільки коштує "Тойота" з повним пакетом опцій.
— Ви мені погрожуєте?
— Я вам пропоную угоду. Постанова залишається — я не прошу скасовувати закон для себе особисто, це виглядатиме підозріло. Але в постанові з'являється виняток: точки, які працюють більше двох років і мають довідку про відсутність скарг, отримують дозвіл на перехідний період до кінця навчального року. Це чесно, і це стосується не тільки мене — ще шести точок біля інших шкіл району, які я встигла обдзвонити вчора ввечері.
Гнатюк мовчав секунд десять, дивлячись на вирізку в контейнері.
— Дайте мені три дні.
— Даю два. У п'ятницю в мене засідання батьківського комітету школи №14, і мене туди запросили розповісти, чому зникає візок з пиріжками. Мені є що розповісти.
Через два дні на сайті міськради з'явилося уточнення до постанови — той самий перехідний період, про який вона говорила. Оксана дізналася про це від сусідки-перукарки, яка прочитала новину в місцевому чаті.
Того ранку вона напекла пиріжків більше, ніж зазвичай — з капустою, з яйцем і цибулею, з вишнею для дітей. Розклала їх на прилавку рівними рядами, поправила цінник і чекала перших покупців, коли за парканом школи пролунав дзвінок на урок.
